Любр - найбільший мешканець лісу
Зубри є еволюційними кузенами вимерлих сиянь. Це найбільша рослиноїдна тварина в Європі, вага якої в холці становить понад 900 кг і до 188 см. У могутнього зубра велика голова, маленькі очі, короткі роги, вигнуті в центрі, і масивне тулуб з характерною горбинкою на спині. Все тіло вкрите темно-коричневим волоссям, яке явно довше в нижній частині голови на шиї і потилиці, трохи нагадує левину гриву.
Основу раціону харчування зубрів складають зелені рослини, включаючи трави, що знаходяться в лісах і на луках. Тварини також не зневажають те, що росте на сільськогосподарських угіддях, тому іноді вони можуть завдати шкоди. Взимку та ранньою весною вони гризуть кору дерев та чагарників, шукають жолуді. Вони можуть викопати зелені пагони з-під снігу. Великому європейському зубру щодня потрібно до 60 кг корму, тому він майже весь свій час витрачає на пошук та вживання їжі.
Драматична історія зубрів
Зубри жили дико в горах Бещади ще в 18 столітті, і їх цінували за відмінне м'ясо та шкіру. Останнє полювання було зафіксовано на цих землях у 1762 році. У дев’ятнадцятому столітті низинні зубри були знайдені лише в Біловезькому первісному лісі, який тоді належав Російській імперії царя Олександра І Романова, який, бажаючи полювати на них, почав їх захищати. На початку ХХ століття в Біловезькому первісному лісі проживало майже 800 особин. На жаль, під час Першої світової війни на бізонів нещадно полювали німецькі солдати, російські партизани та численні браконьєри. За даними "Encyclopedia Puszcza Białowieska", останній вільноживучий низовий зубр загинув 9 лютого 1921 року, застрелений Бартломієм Шпаковичем з Біловежі.
У зоопарках і парках дикої природи вижило лише 54 низових зубра, і саме з цієї останньої купки Міжнародне товариство захисту зубрів (створене в Польщі в 1923 році) відібрало 12 екземплярів, які було придбано та перевезено до Біловезького лісу, де вони з радістю почали порода. Для зміцнення крові було завезено ще кілька кавказьких зубрів (гірських зубрів), менших розмірів, ніж той, що мешкав у Польщі.У родовідних книгах ретельно зазначалися батьки, від яких народилися нові зубри. З часом ці прекрасні тварини почали прибувати, і в 1963 році було вирішено переселити їх у гори Бещади.
Амвон у Бещадах
Після війни гори Бещади були безлюдними, тому в лісі було дико, а зубри мали мир. Після року акліматизації у господарстві перших п’ять зубрів були випущені в дику природу, а один із звільнених зубрів, Амвон, став найвідомішим бродягою в горах Бещади.
Назва розкриває своє походження. Букви "ПУ" позначали особин, у яких текла кров польських низовин та гірських бізонів з Кавказу. Робочий стіл любив блукати. Влітку 1964 року тодішнє телебачення, яке транслювало лише одну програму з 17:00 до 23:00, майже щодня повідомляло глядачам, куди Амвон дійшов із долини Сан. Шубр, можна сказати, на той час був знаменитістю, прокладаючи маршрут через околиці Санока, а потім через ліси, поля та села,
аж до Жешува, де він відвідав Жешув і дійшов до Тарнува.
У 1970-х рр. На диких зубрів почали полювати. На відоме полювання в Бещадських лісах прийшли політичні глави держав, президенти, міністри та короновані голови. У той час Мучне як місто повністю зникло з карт, оскільки влада Народної Республіки Польща організувала тут таємний мисливський центр для сановників. Сьогодні кожен, хто хоче побачити зубрів і полювати на нього, може приїхати до Мучне, але, на щастя, лише з камерою.
fot. Adrian Czech
